(Рідний край" №18 від 04.05.2012)

Вітчизняна освіта на сучасному етапі розвитку зазнає суттєвих змін: змінюються пріоритети, структура й зміст освіти, вводяться нові стандарти, формуються нові системи оцінювання результатів навчання. Відбувається процес оновлення шкільної освіти. Акцент переноситься на навчання, у процесі якого здійснюється формування і розвиток в учнів здатності практично діяти, застосовувати набуті знання і вміння до розв’язання життєвих проблем.

     За роки незалежності визначилися основні засади реформування освіти. Вони передбачають : створення національної системи освіти, збереження досягнень минулого і водночас приведення їх у відповідність з нинішніми соціально – економічними вимогами, з потребами державного будівництва в перехідний період, зміцнення і розвиток демократизації суспільства, забезпечення входження освіти України у міжнародний простір. Всесвітня Мережа глобально входить у життя людей та стала вже невід’ємною частиною нашої реальності. 

        Вже сьогодні в Україні є школи, які повністю відповідають стандартам сучасної освіти.

        Про заслуженого робітника освіти України, діючого члена Міжнародної академії біоенерготехнологій,  директора полтавської середньої школи №13 Івана Дмитровича Гончаренка я дізналася з газети «Факти». Але краще один раз побачити, чим сто разів почути. За ініціативи депутата обласної ради, Гудожника Леоніда Васильовича,  директорам Юр’ївського району було організовано поїздку в місто Полтаву.

       Те , що я  побачила там, мене дуже вразило. Це школа ХХІ століття. Перше, що кинулось в очі, це монітори комп’ютерів по всіх коридорах школи, на яких для учнів та батьків надана інформація про розклад дзвінків на уроки та перерви, про температурний режим в школі. В кожному кабінеті електричні лампи включає - виключає комп’ютер, що дає змогу економити електроенергію. Велика увага приділяється впровадженню здоров’язберігаючим технологіям: в кожному кабінеті встановлені кварцеві лампи та очищувачі повітря. В школі діють електронні журнали та щоденники. Кожен учень школи отримує індивідуальне домашнє завдання через Інтернет, причому в декількох варіантах, яке він може виконати протягом семестру, і не обов’язково на наступний урок (до речі, доступ до інтернету мають практично всі учні, а хто з якихось причин не має, то може скористатися шкільними комп’ютерами, які спеціально встановлені в шкільній бібліотеці). Звичайно, такі форми роботи дали змогу побороти списування. Ні карантини, ні хвороби учням не страшні. Всі пропущені уроки з поясненням вчителя нового матеріалу вони можуть опрацювати, зайшовши на шкільний сайт через Інтернет. А те, що випускники досконало володіють п’ятьма іноземними мовами, мене просто здивувало...

       Зрозуміло, що для того, щоб організувати такий процес, потрібне державне фінансування. Ні для кого не секрет, що на сьогоднішній час школа може розраховувати в основному на фінансову підтримку тільки меценатів. Але бажання працювати  у вчителів є.   Ми живемо у вік технологій, освіта та навчання мусять бути найбільш значущим явищем у суспільстві. І я вірю, що так воно і буде.